Третья книга царствГлава 20 |
|
1 |
|
2 Он отправил послов в город к израильскому царю Ахаву |
|
3 с такими словами: «Так говорит Бен-Хадад: твое серебро и золото теперь мое, и лучшие из твоих жен и детей — тоже мои». |
|
4 Израильский царь ответил: «Всё, как сказал владыка мой: сам я — твой, и всё мое — твое». |
|
5 Снова пришли послы и передали, что говорит Бен-Хадад: «Я уже посылал к тебе с требованием отдать мне твое серебро и золото, жен и детей. |
|
6 Завтра в это же время я пошлю к тебе послов — пусть они осмотрят твой дворец и дома твоих слуг, и всё, что есть у тебя ценного, заберут и унесут». |
|
7 |
|
8 «Не слушай и не соглашайся!» — ответили ему старейшины и народ. |
|
9 Тогда он сказал послам Бен-Хадада: «Передайте владыке моему царю: всё, чего требовал ты от слуги твоего прежде, исполню, а этого сделать не могу». И послы передали его ответ. |
|
10 «Пусть так-то и эдак поступят со мной боги и еще добавят, — передал ему в ответ Бен-Хадад, — если останется от Самарии достаточно праха, чтобы каждый из моих слуг мог взять хоть по горсточке!» |
|
11 «Пусть хвалится не тот, кто опоясывается мечом, — ответил царь израильский, — а тот, кто снимает его после битвы!» |
|
12 Бен-Хадад услышал эти слова, пируя с другими царями в шатрах. Он велел своим воинам строиться, и они выстроились перед городом. |
|
13 |
|
14 «Через кого?» — спросил Ахав, и тот ответил: «Так говорит ГОСПОДЬ: через дружины областных правителей». «А кому начинать битву?» — спросил он, и тот ответил: «Тебе». |
|
15 Ахав выстроил дружинников областных правителей — их оказалось двести тридцать два. За ними он поставил весь остальной народ — израильтян было семь тысяч. |
|
16 |
|
17 Первыми выступили дружины областных правителей. Бен-Хадад послал дозорных, и ему доложили, что некие люди вышли из Самарии. |
|
18 Он сказал: «Если они вышли с миром — хватайте их живыми, а если вышли сражаться — всё равно хватайте живыми». |
|
19 |
|
20 и каждый из них разил врага. Арамеи побежали, и израильтяне погнались за ними. Арамейский царь Бен-Хадад бежал на коне вместе со всадниками. |
|
21 Наконец вышел и сам царь израильский, разя всадников и колесницы. Великое поражение нанес он арамеям. |
|
22 |
|
23 |
|
24 Сделай вот что: свергни всех царей с престолов и поставь вместо них собственных правителей. |
|
25 Так ты сможешь набрать себе войско вместо того, которое погибло, — столько же всадников и колесниц. И пусть они сразятся с врагами на равнине — тогда мы наверняка одолеем их». Он послушался совета, так и сделал. |
|
26 |
|
27 Собрались и израильтяне, снарядились и выступили им навстречу. Израильтяне расположились перед арамеями станом, словно два стада коз, — а те заполонили всю землю. |
|
28 Человек Божий подошел к царю израильскому и обратился к нему: «Вот что сказал ГОСПОДЬ: арамеи говорили, будто ГОСПОДЬ — это бог гор, а не бог равнин. За это Я предам всё их великое полчище в твои руки, и будете знать, что Я — ГОСПОДЬ». |
|
29 Они стояли друг против друга семь дней. На седьмой день сошлись они для битвы, и поразили израильтяне в один день сто тысяч пеших арамеев. |
|
30 Остальные бежали в город Афеку, но городская стена рухнула на них, погубив двадцать семь тысяч человек. |
|
31 Слуги сказали ему: «Мы слышали, что цари израильские — милостивые цари. Давай мы в одних набедренных повязках, облачившись в рубище, с веревками на шее отправимся к царю израильскому. Может быть, он пощадит твою жизнь?» |
|
32 Они опоясались повязками, облачившись в рубище, повесили на шею веревки и пришли к царю израильскому со словами: «Слуга твой Бен-Хадад молит пощадить его жизнь». «Так он еще жив? — спросил тот. — Он мне брат!» |
|
33 Они сочли это добрым знаком, подхватили его слова и повторили: «Бен-Хадад тебе брат!» Царь сказал: «Идите и приведите его». Когда Бен-Хадад вышел к нему, он посадил его к себе на колесницу. |
|
34 Тот сказал ему: «Города, которые мой отец взял у твоего отца, я возвращаю тебе. И можешь завести себе торговлю в Дамаске, какую мой отец завел в Самарии». Ахав ответил: «Заключим союз, и я отпущу тебя». Он заключил с ним союз и отпустил его. |
|
35 |
|
36 Тогда он сказал: «За то, что ты не послушался гласа ГОСПОДА, тебя разорвет лев, когда ты выйдешь от меня». Он пошел прочь, ему встретился лев и разорвал его. |
|
37 А тот, первый, нашел другого человека и попросил его: «Бей меня!» Этот человек избил его и изранил. |
|
38 Пророк отправился туда, где должен был проехать царь, и встал там, скрыв лицо под повязкой. |
|
39 Когда царь проезжал мимо, он громким голосом обратился к нему: «Я, твой слуга, участвовал в битве. И вот ко мне подошел один человек и привел пленника, сказав: „Стереги его, а если упустишь, то собственной жизнью заплатишь за его жизнь — или отдашь талант серебра“. |
|
40 Слуга твой отвлекся — а пленника уже нет». На это царь израильский сказал: «Ты сам огласил свой приговор». |
|
41 Тут он сорвал повязку с головы, и узнал его царь израильский — это был один из пророков. |
|
42 И он сказал царю: «Вот что говорит ГОСПОДЬ: „Ты выпустил из рук того, кого Я обрек на смерть, — теперь собственной жизнью заплатишь за его жизнь, собственным народом за его народ“». |
|
43 Царь израильский отправился домой, в Самарию, мрачный и раздраженный. |
1-а царiвРозділ 20 |
|
1 |
|
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста, |
|
3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“! |
|
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“ |
|
5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх. |
|
6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“. |
|
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“. |
|
8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“ |
|
9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь. |
|
10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“ |
|
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“! |
|
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто. |
|
13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“ |
|
14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“. |
|
15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч. |
|
16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому. |
|
17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“ |
|
18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“ |
|
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними. |
|
20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми. |
|
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки. |
|
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“. |
|
23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них! |
|
24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них. |
|
25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так. |
|
26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем. |
|
27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край. |
|
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“ |
|
29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня. |
|
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати. |
|
31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“. |
|
32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“ |
|
33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю. |
|
34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його. |
|
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його. |
|
36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив. |
|
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив. |
|
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої. |
|
39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла. |
|
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“. |
|
41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків. |
|
42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“ |
|
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю. |
Третья книга царствГлава 20 |
1-а царiвРозділ 20 |
|
1 |
1 |
|
2 Он отправил послов в город к израильскому царю Ахаву |
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста, |
|
3 с такими словами: «Так говорит Бен-Хадад: твое серебро и золото теперь мое, и лучшие из твоих жен и детей — тоже мои». |
3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“! |
|
4 Израильский царь ответил: «Всё, как сказал владыка мой: сам я — твой, и всё мое — твое». |
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“ |
|
5 Снова пришли послы и передали, что говорит Бен-Хадад: «Я уже посылал к тебе с требованием отдать мне твое серебро и золото, жен и детей. |
5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх. |
|
6 Завтра в это же время я пошлю к тебе послов — пусть они осмотрят твой дворец и дома твоих слуг, и всё, что есть у тебя ценного, заберут и унесут». |
6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“. |
|
7 |
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“. |
|
8 «Не слушай и не соглашайся!» — ответили ему старейшины и народ. |
8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“ |
|
9 Тогда он сказал послам Бен-Хадада: «Передайте владыке моему царю: всё, чего требовал ты от слуги твоего прежде, исполню, а этого сделать не могу». И послы передали его ответ. |
9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь. |
|
10 «Пусть так-то и эдак поступят со мной боги и еще добавят, — передал ему в ответ Бен-Хадад, — если останется от Самарии достаточно праха, чтобы каждый из моих слуг мог взять хоть по горсточке!» |
10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“ |
|
11 «Пусть хвалится не тот, кто опоясывается мечом, — ответил царь израильский, — а тот, кто снимает его после битвы!» |
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“! |
|
12 Бен-Хадад услышал эти слова, пируя с другими царями в шатрах. Он велел своим воинам строиться, и они выстроились перед городом. |
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто. |
|
13 |
13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“ |
|
14 «Через кого?» — спросил Ахав, и тот ответил: «Так говорит ГОСПОДЬ: через дружины областных правителей». «А кому начинать битву?» — спросил он, и тот ответил: «Тебе». |
14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“. |
|
15 Ахав выстроил дружинников областных правителей — их оказалось двести тридцать два. За ними он поставил весь остальной народ — израильтян было семь тысяч. |
15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч. |
|
16 |
16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому. |
|
17 Первыми выступили дружины областных правителей. Бен-Хадад послал дозорных, и ему доложили, что некие люди вышли из Самарии. |
17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“ |
|
18 Он сказал: «Если они вышли с миром — хватайте их живыми, а если вышли сражаться — всё равно хватайте живыми». |
18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“ |
|
19 |
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними. |
|
20 и каждый из них разил врага. Арамеи побежали, и израильтяне погнались за ними. Арамейский царь Бен-Хадад бежал на коне вместе со всадниками. |
20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми. |
|
21 Наконец вышел и сам царь израильский, разя всадников и колесницы. Великое поражение нанес он арамеям. |
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки. |
|
22 |
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“. |
|
23 |
23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них! |
|
24 Сделай вот что: свергни всех царей с престолов и поставь вместо них собственных правителей. |
24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них. |
|
25 Так ты сможешь набрать себе войско вместо того, которое погибло, — столько же всадников и колесниц. И пусть они сразятся с врагами на равнине — тогда мы наверняка одолеем их». Он послушался совета, так и сделал. |
25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так. |
|
26 |
26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем. |
|
27 Собрались и израильтяне, снарядились и выступили им навстречу. Израильтяне расположились перед арамеями станом, словно два стада коз, — а те заполонили всю землю. |
27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край. |
|
28 Человек Божий подошел к царю израильскому и обратился к нему: «Вот что сказал ГОСПОДЬ: арамеи говорили, будто ГОСПОДЬ — это бог гор, а не бог равнин. За это Я предам всё их великое полчище в твои руки, и будете знать, что Я — ГОСПОДЬ». |
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“ |
|
29 Они стояли друг против друга семь дней. На седьмой день сошлись они для битвы, и поразили израильтяне в один день сто тысяч пеших арамеев. |
29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня. |
|
30 Остальные бежали в город Афеку, но городская стена рухнула на них, погубив двадцать семь тысяч человек. |
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати. |
|
31 Слуги сказали ему: «Мы слышали, что цари израильские — милостивые цари. Давай мы в одних набедренных повязках, облачившись в рубище, с веревками на шее отправимся к царю израильскому. Может быть, он пощадит твою жизнь?» |
31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“. |
|
32 Они опоясались повязками, облачившись в рубище, повесили на шею веревки и пришли к царю израильскому со словами: «Слуга твой Бен-Хадад молит пощадить его жизнь». «Так он еще жив? — спросил тот. — Он мне брат!» |
32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“ |
|
33 Они сочли это добрым знаком, подхватили его слова и повторили: «Бен-Хадад тебе брат!» Царь сказал: «Идите и приведите его». Когда Бен-Хадад вышел к нему, он посадил его к себе на колесницу. |
33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю. |
|
34 Тот сказал ему: «Города, которые мой отец взял у твоего отца, я возвращаю тебе. И можешь завести себе торговлю в Дамаске, какую мой отец завел в Самарии». Ахав ответил: «Заключим союз, и я отпущу тебя». Он заключил с ним союз и отпустил его. |
34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його. |
|
35 |
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його. |
|
36 Тогда он сказал: «За то, что ты не послушался гласа ГОСПОДА, тебя разорвет лев, когда ты выйдешь от меня». Он пошел прочь, ему встретился лев и разорвал его. |
36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив. |
|
37 А тот, первый, нашел другого человека и попросил его: «Бей меня!» Этот человек избил его и изранил. |
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив. |
|
38 Пророк отправился туда, где должен был проехать царь, и встал там, скрыв лицо под повязкой. |
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої. |
|
39 Когда царь проезжал мимо, он громким голосом обратился к нему: «Я, твой слуга, участвовал в битве. И вот ко мне подошел один человек и привел пленника, сказав: „Стереги его, а если упустишь, то собственной жизнью заплатишь за его жизнь — или отдашь талант серебра“. |
39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла. |
|
40 Слуга твой отвлекся — а пленника уже нет». На это царь израильский сказал: «Ты сам огласил свой приговор». |
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“. |
|
41 Тут он сорвал повязку с головы, и узнал его царь израильский — это был один из пророков. |
41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків. |
|
42 И он сказал царю: «Вот что говорит ГОСПОДЬ: „Ты выпустил из рук того, кого Я обрек на смерть, — теперь собственной жизнью заплатишь за его жизнь, собственным народом за его народ“». |
42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“ |
|
43 Царь израильский отправился домой, в Самарию, мрачный и раздраженный. |
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю. |